Достатньо кількох хвилин роздумів, щоб відповісти на запитання — що буде найкращим аспектом зими, проведеної далеко від гір? По суті — нічого.
Орди автомобілів, розбитий на кашу сніг. Переповнені автобуси, у яких завжди знайдеться хтось одягнений у столітній пуховик, що ніколи не бачив пральної машини. Крім того, якщо ти студент — сесія буде невід’ємною частиною зими, проведеної в місті. Довгі ночі над книжками і пізні підйоми призводять до того, що єдине сонце, яке ми бачимо, знаходиться на екрані монітора, що показує фотографії «мої канікули». Що може бути гірше? Хіба що нескінченна зима.
Саме так виглядали перші 7 років життя Тесси Ворлі (Tessa Worley). Але з однією суттєвою різницею. Ворлі зимовала не в місті, а на гірських курортах Франції та Нової Зеландії. Дитинство, проведене на схилах Mt Lyford, де в її батьків була невелика школа для лижників, чи в лавах Ski Club Le Grand Bornand, не залишало сумнівів. Це не та історія, де спорт був єдиним порятунком від похмурої дійсності. Шанувальники історії життя бігуна Haile Gebrselassie, який, щоб потрапити до школи, пробігав щодня по 20 км із книжками під пахвою, чи фанати велогонщика Jeana Stablinski, який після смерті батька в 14 років став шахтарем, а потім усе поставив на кар’єру велогонщика, щоб уже ніколи не спускатися під землю, будуть розчаровані. Здається, що найбільшою проблемою для юної Тесси був вибір дисципліни, у якій вона хотіла б спеціалізуватися. І вона віддала перевагу слалому-гіганту, що, як показав час, було влучним вибором.
Тесса почала свою кар’єру в змаганнях Кубка у віці 17 років, посівши 29 місце в слаломі-гіганті в Ofterschwang. Тоді вона відстала більш ніж на 4 секунди від переможниці Paerson. Майже через рік, у кваліфікаційних змаганнях сезону 2007/2008, їй вдалося увірватися до першої п’ятірки. І що важливо, дистанція, що відділяла її від перемоги, скоротилася до трьох четвертей секунди. У листопаді 2008 на схилах американського Aspen, молода Ворлі змінила червоний плюс на зелений мінус. Подолання двох спусків у гіганті зайняло в неї на 30 сотих менше, ніж у другої на подіумі Fince Poutiainen. Завдяки цьому Тесса змогла спокійно послухати Марсельєзу, дивлячись униз із найвищого щабля п’єдесталу. Але що ж відбувається в її душі? Будучи донькою австралійця і француженки, вона є цілком характерною представницею команди Les Bleus. В одному з інтерв’ю вона зізналася, що її улюбленим місцем гірськолижного Кубка світу є згаданий вище Aspen. І справа не в тому, що тут вона здобула першу з семи перемог у Кубку світу. «Не самі змагання, а все, що їх оточує, неповторне і дивовижне», — сказала Ворлі. Найкраща країна з погляду стимулу і ставлення до змагань для неї — це Австрія. «Атмосфера під час змагань на чемпіонаті світу просто електризує. Під час спуску я відчувала, як тремтів увесь заповнений австрійцями схил». Коли її запитали про вид транспорту, якому вона надає перевагу, вона відповіла, що останнім часом пересувається авто, наданим німецьким спонсором циклу Кубків світу, але найбільше їй подобається пересуватися за допомогою пікапа (єдиний мінус — проблеми з паркуванням). На додачу до всього, всю цю «єресь» вона сказала в інтерв’ю, яке проводилося англійською. Усе це робить її такою ж француженкою, як і лівосторонній рух, Super Bowl і великий набір у McDonald’s. Тому виникає питання: чи є у Ворлі якісь типово французькі риси чи звички? А може, вона просто «кенгуру в триколірному трико»?
Виявилося, що Тесса є великою шанувальницею спорту, нерозривно пов’язаного з Францією та горами. Ми не маємо на увазі гірськолижний спорт (така інформація була б такою ж новою, як і твердження, що Usain Bolt вміє швидко бігати). Йдеться про велоспорт і Tour de France, який може повністю поглинути Ворлі. На сайті спортсменки можна знайти фото рідної місцевості, оновленої до третього за величиною спортивного заходу світу, або фото TdF по телевізору, поєднаного із зображенням ніг спортсменки в помаранчевих rossignole безпосередньо перед виходом на тренування.
У дитинстві Ворлі, яка жила в регіоні Le Grand Bornard і Col de la Colombière, мала багато можливостей наживо підбадьорювати спортсменів, що підкорювали Альпи в боротьбі за жадану жовту майку. Але тільки під час сотої версії «великої петлі» свіжоспечена чемпіонка змогла побачити гонку зсередини — з кабіни машини директора гонки. Її супутником був не хто інший, як шанувальник лижного спорту і п’ятиразовий переможець великої петлі Bernard Hinault.
Велоспорт — це важливий елемент фізичної підготовки гірськолижниці, яка описує його як спорт, що дозволяє нам розсунути межі власних можливостей. Але що дивно, її більше приваблюють підйоми. Що ж до спусків, то влітку і без лиж на ногах вона не почувається достатньо впевнено, щоб рухатися згідно з дією земного тяжіння. Але з погляду французів, її заняття велоспортом мають один мінус. Вона «накручує» кілометри на американському велосипеді. Але як кажуть над Сеною: personne n’est parfait (fr.: ніхто не досконалий).
Крім велосипедів, належність до французів видає її членство в EFMS (французька лижна військова команда). Сержанту Ворлі досі не вдалося здобути золото на змаганнях збройних сил. У двох змаганнях вона здобула бронзу (слалом 2010) і срібло (гігант 2013). Але те, що не вдалося втілити серед співвітчизників у формі, вийшло на чемпіонаті світу в австрійському Schladming. На день святого Валентина Ворлі зробила собі і своєму партнеру Julien Lizeroux подарунок у вигляді золотої медалі в слаломі-гіганті, обігнавши більш ніж на секунду Тіну Мазе. Це була настільки бажана перемога, адже саме словенка відзначала своє золото два роки тому в Ga-Pa, обігнавши Brignone й Ворлі. Після повернення в рідний Le Grand-Bornard молоду гірськолижницю чекало справді королівське привітання. Була смолоскипна хода, феєрверк і дзвін церковних дзвонів. Тесса подякувала співвітчизникам, сказавши, що найкраще в званні чемпіонки — це можливість розділити свою радість із тими, хто розуміє і цінує виконану нею роботу. Без цього сама медаль небагато варта. А якщо говорити про радість, то справді було чим поділитися. Франції довелося чекати довгих 20 років перемоги в гіганті (остання французька чемпіонка — це Carole Merle). На найближчий час метою номер один для Ворлі були, звісно, Олімпійські ігри в Сочі та кришталевий глобус за слалом-гігант. У найближчі кілька років Ворлі планує покращити свої досягнення у швидкісних дисциплінах, щоб відзначитися в генеральному заліку Кубка світу. Адже не кожен може здобути великий кришталевий глобус, набираючи очки тільки в двох дисциплінах (див. Marcel Hirscher). Зараз Ворлі може спати спокійно. З такою кількістю досягнень у настільки молодому віці вона напевно багато чого досягне. Хіба що на горизонті з’являться ще молодші й талановитіші суперниці. Але про це в наступних статтях NTN…
