Однією з найсерйозніших небезпек під час катання поза трасами є лавини, які часто ще називають «білою смертю». Ми хотіли б звернути вашу увагу на кілька факторів, про які не можна забувати. І хоча наша стаття лише побіжно торкнеться доволі широкої теми, навіть така невелика «пігулка» знань може врятувати комусь життя. Ми попросили допомогти в підготовці цього матеріалу людину, яка є беззаперечним авторитетом і знавцем проблеми — Адама Марасека, рятувальника TOPR.
Уже доволі давно серед лижників панує мода на «вільне» катання, яке не обмежують підготовлені траси. Найкрасивіші та «сміливіші» схили завжди належать групі «free». Захопливі фільми показують лижників, що спускаються нескінченними, крутими спусками, не підготовленими за допомогою спеціальної техніки. А доповнює це вільна (як у прямому, так і в переносному сенсі) мода, і герої цього спорту завжди виглядають сексуально привабливими. Але існує й зворотний бік медалі. Я вважаю фрирайд дуже захопливою формою лижного спорту, і сам, щойно з’являється можливість, охоче спускаюся пухнастим снігом. Але фрирайд несе в собі низку небезпек, незнайомих тим, хто раніше спускався лише позначеними трасами. Щоб безпечно займатися улюбленою справою, потрібні знання й увага. Спуск, наприклад, слаломною трасою на непідходящому спорядженні й без захисту рано чи пізно призведе до травми — це очевидно для всіх. А фрирайдом часто займаються люди абсолютно непідготовлені. — Щоб після сильних снігопадів почуватися в горах безпечно, не варто довіряти ні колегам, ні своєму — часто сумнівному — досвіду, — каже Адам Марасек. У кожному регіоні, де займаються лижним спортом, існують відповідні служби, що інформують про небезпеку сходження лавини. Їм можна довіряти. Там працюють професіонали, які роблять заміри снігового покриву і на цій основі визначають ступінь небезпеки. Ніхто краще за них цього не зробить. Нагадаємо, що ступінь лавинної небезпеки визначається за 5-бальною шкалою. Оскільки більшість лавин сходить зі схилів з великим нахилом, треба знати, що можна робити, а чого краще уникати. Якщо оголошено другий рівень лавинної небезпеки, не можна виїжджати на схили крутіші за 40 градусів. При третьому рівні небезпечно переміщатися площиною, нахиленою під 35 градусів і більше. Четвертий рівень не дозволяє катання схилами з нахилом понад 30 градусів. А коли оголошено п’ятий, найвищий рівень, то краще піти в бар і взагалі не ставати на лижі, — цілком серйозно каже Адам. Часто знання (а радше незнання), якими володіють лижники, — це низка поширених у цьому середовищі думок, таких же правдивих, як і вплив чорного кота на долі людей. — Типовий приклад — катання лісом. Територія, вкрита деревами, зовсім не безпечна з погляду сходження лавини. Тільки дуже густий ліс буде перешкодою для сходження лавини, але в такому лісі буде неможливо кататися на лижах, — пояснює Адам Марасек. На відкритій місцевості лавини частіше бувають у улоговинах, розколинах, ніж на схилах із рівною поверхнею. Також велике значення має вітер і рівень освітлення сонцем. Практика показує, що лавини частіше сходять з північних і західних, ніж з південних і східних схилів. Сонячні промені розтоплюють сніг, який уночі знову замерзає і стає щільнішим. Також великий вплив має вітер. Небезпечні карнизи утворюються з підвітряного боку. В Альпах і Карпатах переважають західні й південно-західні вітри, що створює додаткову небезпеку для лижників і туристів на східних і північних схилах. Перед вибором траси варто відкрити карту і визначити сторони світу, — розповідає наш експерт.
Ще один суттєвий фактор — пора року. Ранньою зимою частіше трапляються пилоподібні лавини, що складаються з легкого, не пов’язаного з ґрунтом снігу. Кубічний метр такого снігу важить лише 30—50 кг, але лавини, що виникають із нього, дуже швидкі й несуть іншу небезпеку. Лижник, що потрапив у таку лавину, зазвичай гине через задуху снігом, який потрапив у дихальні шляхи й легені. Злежаний сніг — це ідеальний матеріал для виникнення снігових дощок. Лавина з такого снігу зазвичай рухається широким фронтом, зметаючи все на шляху. Це виглядає так, ніби хтось відрізав снігову дошку гігантським ножем. Особливо небезпечні через свою підвищену вагу (до 800 кг/м3) і повʼязану з цим велику руйнівну силу весняні ґрунтові лавини. Сніг відділяється, залишаючи голий ґрунт. За такої маси снігу в людини немає шансів, її просто розчавить. Але, на щастя, ґрунтові лавини починають рухатися повільно, даючи можливість вчасно відреагувати, — пояснює Адам Марасек. Часто лавини сходять самовільно. Але іноді їх викликають самі лижники. Зазвичай через дурість або незнання. Сніговий покрив і так має власну вагу, а кожен зайвий кілограм може розірвати сили, що з’єднують масу снігу. Якщо ми перебуваємо на схилі, де можливе сходження лавини, потрібно дотримуватися кількох простих правил: по-перше, не варто рухатися щільною групою — особливо це стосується траверсу; по-друге, не варто викликати надмірні точкові навантаження. Простіше кажучи, треба їздити плавно, довгими віражами. Короткі, енергійні повороти можуть швидше викликати рух снігових мас. А також не рекомендується фрирайд за поганої видимості, коли складно оцінити реальну небезпеку. Але що ж робити, якщо когось із групи засипле снігом? Насамперед лижники повинні розраховувати на себе. Через 45 хвилин після засипання снігом шанси знайти людину живою падають до 25%. За цей час дістатися до місця сходження лавини не в змозі навіть найкраща команда гірських рятувальників. Кожен із фрирайдерів повинен мати при собі пристрій для пошуку засипаних снігом (т. зв. PIPS) і вміти ним правильно користуватися. А також у любителів катання поза трасами повинні бути з собою лопата і зонд. А ми зі свого боку наполягаємо, що кожен фрирайдер повинен пройти курс лавинної безпеки. Щозими ми проводимо курси лавинної безпеки для багатьох організацій, зокрема для асоціації інструкторів. Також ми можемо запропонувати таке навчання для приватних осіб і клубів. Достатньо надіслати нам запит, — завершує Адам Марасек. Ця стаття, звісно, не дає вичерпної інформації, але ми обіцяємо, що найближчими роками продовжуватимемо займатися питанням лавинної безпеки і спільно з рятувальниками спробуємо організувати курс лавинної безпеки.
Страхування клієнтів за програмою страхування медичних витрат і від нещасних випадків є обов’язковим для всіх туроператорів, тому мандрівнику, безумовно, запропонують поліс тієї компанії, з якою співпрацює турфірма. Купуючи поліс в агентстві, клієнт має повне право відмовитися від документа, умови якого його не задовольняють, і придбати безпосередньо у страховика, якому довіряє, що має ліцензію на здійснення цього виду страхування, акредитацію в посольстві тієї країни, куди планується поїздка, достатній досвід роботи і хорошу репутацію. На що потрібно звернути увагу при купівлі поліса, ми дізналися у Страховій компанії «АРМА», що входить до лідируючої групи на ринку України. По-перше, при укладенні договору страхування потрібно ретельно вивчити умови, звернути увагу на ліміт відповідальності (суму, в межах якої можна отримати страхове відшкодування), який повинен бути достатнім для країни перебування. Так, наявність поліса зі страховою сумою не менше 30 000 євро є однією з обов’язкових умов для отримання візи в посольствах країн Шенгенської зони, а мінімальна страхова сума для тих, хто вирушає до Канади чи США, може становити від 30 000 доларів. По-друге, слід вивчити перелік послуг, набір яких може бути різним, і страховики зазвичай пропонують на вибір кілька типів полісів. Страхова компанія «АРМА» рекомендує комплексний договір, що включає страхування медичних витрат, страхування від нещасних випадків і страхування відповідальності перед третіми особами. А це означає, що всі можливі ризики будуть передбачені в одному полісі. По-третє, необхідно ознайомитися з переліком винятків, що допоможе уникнути непорозумінь при отриманні відшкодування. Отже, валізи зібрані, путівки і квитки куплені, поліс у кишені — вирушаємо в дорогу! А Страхова компанія «АРМА» бажає всім казкового, а головне — безпечного відпочинку і незабутніх вражень!
