Тіна Мазе стала однією з найбільших зірок останнього чемпіонату світу в Гарміш-Партенкірхені. У обложеної журналістами прекрасної словенки був дуже напружений графік, і вже сам факт, що нам вдалося взяти в неї інтерв’ю, межує з дивом.
А справа була така: одразу після закінчення слалому-гіганта в жінок, який Тіна, нарешті, зарахувала на свою користь, я намагався пробитися до когось із її оточення, щоб домовитися про час інтерв’ю. Ситуація здавалася безнадійною. Альпійську лижницю оточувало щільне кільце журналістів з усього світу. До того ж відомо, що Тіна не любить давати інтерв’ю. І тут сталося диво: я випадково зустрів лікаря словенської команди, який по секрету розповів мені про місце, де Тіна разом зі своїм штабом збиралася ввечері відзначити шампанським свою перемогу. У призначений час разом із Міхалом Шиплінським ми стояли в умовленому місці. Тіни не було… Але в цей час ми познайомилися з тренером і супутником спортсменки по життю — Андреа Массі. Наступні півгодини ми провели в приємній невимушеній розмові, чекаючи героїню дня. Нарешті вона з’явилася: усміхнена, радісна. Вона трохи здивувалася, що разом із її маленькою командою її удачу відзначають двоє поляків, але Андреа дуже доброзичливо нас представив, і нам, нарешті, вдалося домовитися про час для інтерв’ю. Ось воно: NTN: Спершу ми хочемо сердечно привітати тебе з виграшем двох медалей. І, перш за все, нарешті, із золотом у слаломі-гіганті. Разом із Крістофом Іннерхофером і Ліз Гьоргль ти стала найбільшою зіркою «Ga-Pa». Тіна Мазе: Велике дякую. Маю зізнатися, що результати Крістофа дуже мене стимулювали. І нарешті я отримала бажане золото в гіганті. Я вже трохи втомилася від других місць на серйозних заходах. NTN: У слаломі, попри дуже хороший другий спуск, тобі не вдалося піднятися на п’єдестал. Ти розчарована? Тіна Мазе: Трохи. У першому спуску я ніяк не могла впіймати ритм, і головна група відірвалася надто далеко. Трапляється. Шкода, що це сталося на чемпіонаті. Я брала участь в усіх дисциплінах і справді дуже втомилася. Після слалому-гіганта в мене сильно боліла спина, і я була деморалізована. У слаломі мені трохи забракло стрибучості й бадьорості, але не можу нарікати на результат цих змагань.
NTN: Чи вважаєш ти правильним те, що під час чемпіонату схили були настільки складними? Адже в змаганнях беруть участь і представники нечисленних народів, які показують найкращі результати у своїй країні, але не входять до світової верхівки лижного спорту. Тіна Мазе: На чемпіонатах світу і на Олімпійських іграх важливі тільки медалі. Найкращі лижники й лижниці хочуть, щоб ці медалі були здобуті в найскладніших умовах, де перемагають найсильніші. І щоб їхній результат увійшов в історію спорту. А з іншого боку менш досвідчені учасники з т. зв. малих народів часто ризикують своїм життям на схилах, як, наприклад, тут у Ga-Pa. Це божевілля. Це складна тема, і FIS має якось це вирішити. Знаю тільки, що ніколи не можна ризикувати людським життям. NTN: Скажи нам, Тіно, чи є якийсь рецепт, який допоміг тобі, представниці нечисленного альпійського народу, стати зіркою лижного спорту? Тіна Мазе: На жаль, я не знаю такого рецепта. Якби він був мені відомий, я б допомогла багатьом спортсменам зі Словенії (сміх). Знаю тільки, що я виросла в невеликому гірському селищі (Чорна-на-Короському, прим. ред.), яке налічує ледь 2000 жителів. Восьмеро з них брали участь в Олімпійських іграх. Може, там якийсь особливий клімат, у якому добре ростуть олімпійці? (сміх). А якщо серйозно, у нашому селищі якийсь особливий спортивний дух. Це наче місцева традиція — займатися спортом. Навіть Яніца та Івіца Костелич якийсь час жили у нас і тренувалися, коли ще були маленькими. Я весь час повторюю Яніці, що це лише завдяки цьому вона так добре катається на лижах (сміється). NTN: Ти з 2008 року тренуєшся індивідуально і їздиш із невеликою командою. Чи не сумуєш ти за товариством інших лижниць, за спільними тренуваннями тощо? Тіна Мазе: Мені вже 27 років, і я доволі досвідчена лижниця, тому дивлюся на це дещо інакше. Мені потрібна моя маленька група (team to aMaze, прим. ред.), щоб тренувати спокійно й ефективно саме ті елементи, які мені в цей момент необхідні. Але навряд чи я могла б так вчинити на самому початку моєї кар’єри. Коли молода людина дорослішає, їй необхідне товариство ровесників. Також потрібні змагання у власному дворі, в команді. До певного часу все йшло прекрасно, але настав час, коли я зрозуміла, що власна команда може дати мені набагато більше. У великій групі не всі мають однаково серйозні очікування щодо власної кар’єри. Мені необхідно було піти власним шляхом. Але в мене і зараз чудові стосунки з іншими спортсменами зі Словенії. NTN: Окрім того, що ти зібрала навколо себе невелику команду фахівців, ти кілька років тому вирішила змінити спорядження. І знову вибір упав на невелику фірму-виробника. Як складається співпраця зі Stöckli? Тіна Мазе: Я змінила тільки лижі, а черевики залишилися Lange. У Stöckli дуже хороша репутація у Словенії. Не тільки я катаюся на лижах цього виробника. А невелика команда технічних фахівців зі Швейцарії дуже динамічно реагує на мої індивідуальні потреби. Люди зі Stöckli вислуховують мої побажання і можуть протягом тижня чи двох змінити те чи інше, щоб я могла кататися ефективніше. Я дуже задоволена нашою співпрацею і вдячна фірмі. NTN: Твоя фізична підготовка вже стала легендою. Легкість, з якою ти виконуєш сальто назад у лижних черевиках після серйозної перемоги, вражає. Схоже на те, що в тебе знижений поріг страху. Чи займаєшся ти ще й гімнастикою? Тіна Мазе: Так, сальто назад у лижних черевиках — це мій фірмовий знак (сміх). Коли я була юніоркою, могла виконати до двадцяти таких повторів одне за одним. Зараз я вже не та (сміх). Фізична підготовка в сучасному лижному спорті — це необхідна база. Я тяжко працюю, і ось результат. Вважаю, що останнім часом, навіть тут у Ga-Pa, надто велика увага приділяється підготовці схилів, речам, пов’язаним зі спорядженням, чи не надто швидке, чи не надто агресивне тощо. Я постійно чую про плани обмежень щодо спорядження, а насправді добре фізично підготовлені спортсмени могли б досягти значно більшого. За винятком кількох спортсменок, підкреслюю — кількох, рівень підготовки решти доволі низький. І це дуже турбує.
NTN: Тіно, чим ти займаєшся, коли в тебе з’являється вільний час? Скільки тижнів на рік тривають твої канікули? Тіна Мазе: Протягом сезону в мене практично немає вільного часу, графік у мене дуже щільний. Я беру участь в усіх дисциплінах, тому дуже втомлююся від тренувань, змагань і постійного тестування спорядження. І коли в мене з’являється вільна хвилина, я найохочіше сплю (сміх). Денний сон дуже добре відновлює сили. Влітку я обожнюю ходити на пляж: грати у волейбол тощо. Нещодавно я відкрила для себе віндсерфінг, і це фантастичні відчуття, коли ти стартуєш із води, а вітер піднімає тебе на дошку. Ковзання водою трохи нагадує їзду на лижах м’яким снігом. І це так захопливо. NTN: Що стосується катання м’яким снігом. Чи трапляється тобі кататися на лижах просто для задоволення, наприклад, freeride? Тіна Мазе: Так, звісно. Однак коли закінчується сезон змагань — зазвичай у середині березня — вже важко знайти хороші умови для freeride. Андреа (Массі, супутник життя і тренер Тіни, прим. ред.) показав мені ski-tour. Щойно закінчуються змагання, ми беремо спорядження і ходимо горами. Я це дуже люблю, адже в цих подорожах немає й краплі суперництва. Ми в горах лише для задоволення! NTN: Суперництво — ось наступна тема. Під час змагань ти виглядаєш як природжений боєць і ніколи не поступаєшся. Твоє обличчя на екрані виглядає доволі суворо. А зараз ти весела й усміхнена приваблива жінка. Як це в тебе виходить? Тіна Мазе: Так, я справді природжений боєць, але це неправда, що я ніколи не програю. У моїй дванадцятирічній кар’єрі чемпіонки було багато злетів і падінь. Під час змагань я маю бути дуже сконцентрована. Я багато вимагаю від себе, тому багато вимагаю і від тих, хто зі мною працює. Я змушена носити маску неприступності, так легше сконцентруватися. А насправді я дуже вразлива, може навіть занадто, як для цього виду спорту. І така маска допомагає мені тримати дистанцію щодо того, що відбувається навколо. Подібно, як колись Піт Сампрас у тенісі. NTN: Сподіваюся, що цей день настане ще не скоро, але все ж як ти уявляєш собі закінчення своєї кар’єри і чим би ти хотіла після цього займатися? Тіна Мазе: Я хотіла б закінчити мою гонку, як Марко Бюхель. Влаштувати шоу і попрощатися з усіма. А потім хотіла б створити сім’ю, облаштувати дім і жити без цього постійного стресу… NTN: Ти зможеш жити спокійно? Тіна Мазе: …думаю, що я швидко знайшла б собі щось, щоб іноді відчувати стрес (сміх). NTN: Величезне дякую за інтерв’ю. Ми знаємо, що у вас ще багато домовленостей… Тіна Мазе: Зачекайте ще хвилинку. Я хочу ще щось сказати. У Польщі є дуже талановита спортсменка. Я знаю Агу (Ґосеніца-Даніель, прим. ред.) дуже добре, і в неї великий потенціал. Їй тільки треба ПОВІРИТИ, що вона може. Має просто вірити, що навіть народившись у Польщі, країні з не дуже давніми лижними традиціями, можна досягти успіху. Ага має трохи берегти себе на тренуваннях перед змаганнями, а потім викластися на 120%. Усе вміщається в неї в голові. Сподіваюся, що вона знайде невеликий бракуючий елемент і покаже все, на що здатна. NTN: Це звучить оптимістично. Дякую ще раз. Тіна Мазе: І вам дякую. Приємно було з вами поспілкуватися.
Тіна Мазе, або як срібло перетворюється на золото
